Понад п’ять років за ґратами – історія ув’язнення та звільнення Олега Сенцова
Обмін полоненими відбувся 7 вересня. Олег Сенцов прибув в аеропорт Бориспіль в рамках обміну ув’язненими між Україною і Росією.
– Всім доброго дня. День сьогодні дійсно добрий. Ми з хлопцями дуже раді опинитися на рідній землі. Хочемо сказати дуже велике спасибі всім тим людям, які всі ці роки допомагали нам і нашим сім’ям, які боролися за нас, домагалися нашого звільнення і в решті-решт його домоглися. Велике вам дякую.
Сподіваюся, що і всі інші полонені скоро будуть звільнені. Але навіть із звільненням останнього полоненого наша боротьба не закінчується. До перемоги ще дуже далеко, – зазначив Олег Сенцов.
Викрадення та ув’язнення Сенцова
Свою проукраїнську позицію уродженець Сімферополя, режисер Олег Сенцов почав активно проявляти після початку Євромайдану. Часто долучався до мітингів Автомайдану, а під час подій, які призвели до незаконної анексії Криму Росією, часто їздив у Сімферополь, де намагався організувати мітинг за єдність України.
Однак за погляди Сенцова 10 травня 2014 року викрали російські силовики. Його, а також Олексія Чірнія, Олександра Кольченка та Геннадія Афанасьєва звинуватили нібито у підготовці до здійснення вибухів у складі терористичної організації.
Сам режисер розповідав про своє викрадення наступне:
– Мене кинули в мікроавтобус, з мішком на голові привезли в будівлю колишнього СБУ на Івана Франка. Почався дуже жорсткий допит, мене запитували, кого я знаю з активістів, хто збирався підривати пам’ятники.
Мене почали бити ногами, руками, кийками, лежачи і сидячи. Коли я відмовлявся говорити, почали застосовувати удушення. Мене душили пакетами. Душили 4 рази.
Силовики заявляли про те, що Сенцов та інші затримані хотіли підірвати меморіал Вічного вогню і пам’ятник Леніну за допомогою саморобних вибухових пристроїв, а також підпалити офіси громадської організації Русская община Крыма і російської партії Единая Россия.
Міжнародний правозахисний центр Меморіал визнав Сенцова політичним в’язнем 3 серпня 2015 року. За рік ув’язнення на підтримку українця виступали світові режисери, продюсери та актори, серед яких Педро Альмодовар, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда, Бела Тарр і багато інших.
Суд над Сенцовим розпочався 21 липня 2015 року. Під час судового засідання режисер не визнав себе винним і наголошував на тому, що є громадянином України.
Попри те, що “докази” проти українця не були беззаперечними, 25 серпня Військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сенцова до 20 років колонії суворого режиму.
Його визнали винним у “створенні терористичної спільноти і керівництві нею, у двох терористичних актах і приготуванні ще одного теракту, в замаху на придбання вибухових пристроїв, у незаконному зберіганні вогнепальної зброї і боєприпасів організованою групою”.
Україна неодноразово вимагала звільнити режисера, оскільки справа проти нього була політично вмотивована.
Голодування і міжнародна підтримка
З роками кількість політичних в’язнів у Росії зростала і 14 травня 2018 року Сенцов висунув вимогу звільнити 64 українських політв’язнів, через що й оголосив безстрокове голодування.
– Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом і перебуваю в колонії міста Лабитнангі, оголосив безстрокове голодування з 14 травня 2018 року. Єдиною умовою припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які знаходяться на території РФ. Разом та до кінця! Слава Україні, – йшлося у листі українського режисера.
За 145 днів голодування на підтримку українського політв’язня висловилася велика кількість громадських активістів і міжнародних організацій.
Петиція на сайті change.org із закликом допомогти врятувати Олега Сенцова зібрала більше 205 тис. підписів громадян з усього світу. 14 червня Європарламент ухвалив резолюцію, в якій закликав Росію негайно звільнити Сенцова та інших політв’язнів.
Читайте: Обмін ув’язненими між Росією і Україною (ОНЛАЙН)
Також із закликом звільнити українського режисера виступали ООН, депутати парламентів Естонії, Латвії і Литви, ЄС, Держдеп США, посольство США у Москві і МЗС Канади.
За звільнення Сенцова також виступали російські активісти і діячі культури, такі як Лія Ахеджаков, Борис Гребенщиков, Микита Михалков, Віктор Шендерович і багато інших.
Акції на підтримку українського політв’язня відбувалися протягом усього періоду його голодування.
Протягом 1-3 червня масові акції на підтримку Сенцова відбулися в Україні, США, Великій Британії, Грузії, Австралії, Канаді, Польщі, Росії і багатьох інших країнах.
15 липня 2019 року у Гельсінкі на мітинг проти зустрічі президента США Дональда Трампа і президента РФ Володимира Путіна вийшли близько 3 тис. осіб, які також висловили підтримку українському режисеру.
16 липня 2019 року акції за звільнення Сенцова відбулися у Варшаві, Києві і Полтаві.
4 серпня 2019 року біля пам’ятника Грибоєдову у Москві провели акцію на підтримку українського політв’язня.
21 серпня 2019 року, на 100 днів голодування Сенцова, відбулися акції підтримки в Україні, Росії, США, Канаді, Великій Британії, Франції, Німеччині, Грузії і багатьох інших країнах.
Олег Сенцов заявив про те, що припиняє голодування 5 жовтня.
– У зв’язку з критичним станом мого здоров’я, а також патологічними змінами, які почались у внутрішніх органах, найближчим часом до мене заплановано застосування примусового харчування… У даних умовах я змушений припинити своє голодування із завтрашнього числа, тобто з 06.10.18 року, – йшлося у листі політв’язня.
Проте акції на підтримку Сенцова не припинилися, а світова спільнота неодноразово закликала Росію звільнити режисера.
Чим займався у колонії
Під час ув’язнення Сенцов не полишав свої творчі ідеї і працював над новими оповіданнями.
Після завершення голодування режисер почав писати нові оповідання і у 2019 році світ побачила його книга Жизня. Крім того, він написав роман, який мають незабаром видати.
Також він брав участь у постановці фільму Номери, який знятий за однойменною п’єсою Сенцова. Після завершення роботи над зазначеною стрічкою, режисер почав працювати над другим фільмом.
За час свого ув’язнення українець отримав кілька премій, серед яких Премія Сахарова за свободу думки, міжнародна премія імені Сергія Магнітського, Орден За мужність I ступеня за особисту мужність і самовідданість, виявлені у відстоюванні конституційних прав та свобод людини, цілісності Української держави.
Нагадаємо, обмін полоненими між Україною та Росією закінчився. Політичні в’язні та військовоплонені моряки приземлилися в аеропорту Бориспіль.