Снайперська гвинтівка на гусеницях: як сучасна війна змінила концепцію використання танків

День танкових військ раніше відзначали щороку в другу неділю вересня, а саме – 10 вересня. Зараз його святкують 14 вересня. Раніше свято мало назву День танкіста, а після указу президента України Володимира Зеленського від 9 вересня 2023 року – День танкових військ. Танкова армія є надійною бронею для нашої піхоти, хоча в сучасних умовах концепцію використання танків треба докорінно переглянути.

До складу механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗСУ належать механізовані, мотопіхотні та танкові бригади. На озброєнні механізованих та танкових військ перебувають танки Т-64, Т-72, Т-80; бронетранспортери, БМП-1, БМП-1 з модулем, БМП-2 та інші зразки озброєння.

Факти ICTV розпитали офіцера Повітряних сил у резерві, заступника директора компанії-виробника засобів РЕБ Анатолія Храпчинського та військового експерта, ветерана російсько-української війни, майора запасу ЗСУ Олексія Гетьмана про те, які танки ми маємо на озброєнні зараз та як використовувати цю важку техніку в сучасній війні.

• Які танки має Україна на озброєнні
• Танк Оплот
• Танки – легка ціль для дронів
• Танки та наземні роботизовані комплексі (НРК)
• Захист танків від дронів
• Як змінилося застосування танків у війні
• Виробництво танків у РФ

Які танки має Україна на озброєнні

Увесь танковий парк ЗСУ можна розділити на три категорії: радянські танки, трофейні та танки від західних партнерів.

До першої категорії належать радянські танки, їхні модернізовані версії (Т-64БВ, Т-64БМ Булат, Т-80БВ, Т-72АМТ) та сучасний український основний бойовий танк, розроблений Харківським конструкторським бюро машинобудування Оплот. Щодо Оплоту, то це швидше символічна річ, бо на початок повномасштабної війни ми мали їх 10 одиниць і ще один експериментальний танк із 2021 року.

Українська модифікація танка Т-72АМТ свого часу була кращою за російський аналог Т-72 зразка 2016 року.

“Російський лендліз”, або трофейні танки. Здебільшого це радянські танки (Т-62, Т-54, Т-55), адже в Росії їх ще дуже багато. Проте нашим військовим вдалося затрофеїти немало танків Т-90 Прорив – це російський основний бойовий танк третього покоління, який є глибокою модернізацією Т-72Б.

Якщо говорити про танки західного зразка, то це німецькі танки Leopard 1, Leopard 2А4, Leopard 2A6, британські Challenger 2. До речі, Леопарди 1 доволі непогано показують себе на фронті. Також Україна у 2023 році отримала американські важкі танки Abrams.

Але таке різноманіття танків – це вимушене тимчасове рішення. Зрозуміло, що у майбутньому в українських збройних силах має лишитися один вид танків, бо утримувати стільки видів вкрай невигідно ні економічно, ні технічно.

Найбільш поширений у парку ЗСУ – це танк Т-64. Також ми мали певну кількість Т-80. А під час війни додалися трофейні Т-62 та Т-72.

Танк Оплот

Екскомандир роти батальйону Айдар та військовий аналітик Євген Дикий у коментарі Фактам ICTV наголосив, що для України було б добре, щоб нашим основним танком став Оплот, але не в чистому вигляді, бо він під радянський калібр. Для нас є сенс переходити на сумісність із боєприпасами країн НАТО, тобто 120-й калібр.

В Оплоту дуже хороша ходова частина, але є проблеми із гарматою. Тому розв’язати питання виробництва цього танка ми можемо завдяки промисловій кооперації. Наприклад, шасі ми виготовляємо, а башту під ключ замовимо в когось із союзників.

– Дорогим варіантом може бути башта із гарматою, виробництва німецького концерну Rheinmetall. Цей варіант, мабуть, найбільш технологічно досконалий, але, з іншого боку, дорогий. Далі може бути бельгійська компанія Cockerill Maintenance, яка також пропонує саме башту з гарматою, що гарно адаптується під різні шасі, зокрема колісні. Але там є нюанс – їхня башта дуже легенька. Тому постає питання, чи вона достатньо захищена, – зауважує Євген Дикий.

До речі, це вічна проблема в бронетехніці, коли потрібно знайти баланс ваги та захисту. Адже чим важчий танк, тим він краще захищений. Західні танки, такі як Челенджери, а особливо такі як Абрамси, дуже важкі. Там виробники зосередилися на максимальному захисті, ціною збільшення ваги.

А українська війна показала, що мобільність машини насправді важить більше, ніж захищеність. І в цьому сенсі перспективною є ходова нашого Оплоту, оскільки цей танк достатньо легкий – 48 тонн.

Також можна розглянути кооперацію із турецькою компанією Aselsan, яка пропонує свою нову башту для модернізації старих танків, наприклад, Т-72. Для нового Оплоту це теж могло б бути рішенням.

У далекоглядній перспективі, на думку Євгена Дикого, можна б було реанімувати давню розробку Харківського бронетанкового заводу – проєкт 490 Білка (кінець 1970 років). Зрозуміло, що в чистому вигляді він уже не актуальний, але тоді цей проєкт мав рішення, які сильно обігнали свій час. Тож у майбутньому Україна цілком може осучаснити проєкт та реалізувати вже на рівні технологій 21 століття.

Крім того, на Заході є консенсус того, щоби переходити на 140-мм калібр. Тут, як варіант, можна підняти нашу стару розробку – 140-мм танкову гармату Багіра, яку виготовили в одному виставковому екземплярі. Хоча є й інший варіант – французька 140-мм танкова гармата Ascalon. І тут українці під час розробки танка нового покоління могли б скооперуватися із французами.

Танки – легка ціль для дронів

За словами Анатолія Храпчинського, розповсюдженою зброєю проти танків свого часу були танкові гранатомети або системи, які візуально захоплювали ціль. Тобто військовому, що уразити танк, треба безпосередньо його бачити.

Нинішня війна показала, що для удару потрібен розвідувальний дрон, який надасть точні координати вже для дрона, який буде атакувати танк.

– Тобто не потрібно солдату виходити з окопу із гранатометом на плечі і цілитися в танк. Зараз у безпечному місці знаходяться оператори дрона-розвідника та дрона-камікадзе, які одночасно можуть координувати свої дії. Це основне, що зараз змінили дрони, – каже Анатолій Храпчинський.

Він зауважує, що безпілотники у цій війні збільшили можливість завдання високоточних ударів по цілі.

Зрозуміло, що позиції операторів дронів не є цілковито безпечними, адже вороги все одно відстежують позиції і намагаються бити по пілоту.

Танки та наземні роботизовані комплексі (НРК)

На думку Анатолія Храпчинського, із розвитком технологій, зокрема дронів, сучасний танк у майбутньому може дещо змінитися.

Зараз наземні роботизовані комплекси допомагають військовим виконувати небезпечні завдання, знаходячись віддалено. Сучасні НРК є різних розмірів, від маленьких роботизованих платформ, які можуть нести одну протитанкову мину, і закінчуючи платформами, на яких стоять гармати для роботи по вітряних або наземних цілях.

– Танки не відійдуть в минуле, але вони дещо зміниться їхнє тактичне застосування. Танк – це важка броньована техніка, яка все одно буде необхідною для прориву позицій, остаточного заходу військ, прикриття піхоти, – каже військовий.

Захист танків від дронів

Реалії війни в Україні показали, що для ударних дронів танки є легкою ціллю. Тож цілком логічно, що машина нового покоління повинна мати сучасну інтегровану систему захисту від дронів. Це може бути скорострільна зенітна гармата або ж лазерна антидронова система, можливо, системи РЕБ (радіоелектронної боротьби). Хоча ефективність РЕБ, як показала наша війна, з кожним місяцем знижується.

За словами Анатолія Храпчинського, ефективними засобами захисту танки від дронів є: димові завіси, сітки або мангали на корпусі, фізичний відстріл дронів, встановлені засоби РЕБ та радіолокаційного виявлення.

– Зовсім скоро ми побачимо “розумні” системи захисту броньованої техніки, де, наприклад, будуть використовуватися або малі ракети, або елементи імпульсного озброєння. Українські інженери активно працюють над такими розробками. Але основне питання в тому, що більшість таких розробок потребують значного фінансування, – підсумовує Анатолій Храпчинський.

Як змінилося застосування танків у війні

До російсько-української війни вважалось, що основне призначення танків – це танкові дуелі та прорив лінії оборони ворога. Так було під час Другої світової, коли танки за день проходили сотні кілометрів колонами. Так було й під час операції в Перській затоці Буря в пустелі (початок 1991 року) і під час вторгнення сил коаліції в Ірак у 2003-му.

Наша війна поміняла все, адже виявилося, що танки дуже вразливі перед дронами. Тож наступати танковими колонами і йти на прорив – уже не варіант.

Зараз танк – це така собі надпотужна снайперська гвинтівка на гусеницях. До речі, танк має перевагу над артилерією, яку так точно не наведеш. Артилерія стріляє здалеку й по навісній траєкторії. А танк б’є прямим наведенням.

У перші роки війни у зведеннях Генштабу ЗСУ можна було побачити, що за добу наші Сили оборони знищували півтори-два десятки танків. З часом кількість уражених танків у цій статистиці зменшувалася і зараз бувають дні, коли жодного танку не підбили.

За словами військового експерта Олексія Гетьмана, це не означає, що наші військові погано працюють по ворожій техніці – це загарбники стали менше застосовувати важку техніку, вони її бережуть. З обох боків танки використовуються вкрай обмежено.

– У будь-якій сучасній війні потрібна техніка: танки, легкоброньована техніка, мотоцикли, баги, бойові машини піхоти, бронетранспортери тощо. Без техніки суттєве просування штурмових підрозділів, піхотних груп, як зараз роблять росіяни, просто неможливо, – каже військовий.

Завдання малої піхотної групи – просунутися на кілька десятків, максимум на сотні метрів, спробувати закріпитися і тримати позицію, а потім знову просуватися.

Кремлівський диктатор Володимир Путін поставив перед своїм командуванням завдання досягти суттєвих територіальних успіхів. Російський генералітет на виконання цього завдання кидає велику кількість військ.

Отримати суттєві успіхі малими групами неможливо, для цього обов’язково потрібна техніка, наголошує Олексій Гетьман. Саме тому Сили оборони завдають ударів по російській логістиці, зокрема по цистернах із пальним, по НПЗ, по всьому тому, що допомагає росіянам заправляти свою техніку.

Зараз ворог намагається накопичувати важку техніку на Покровському, Запорізькому, Куп’янському та Лиманському напрямках.

Зазвичай, масовані наступальні не роблять на одному напрямку. Мінімум два, зазвичай три-чотири напрямки для ударів.

– Зараз росіяни переміщують війська. Наприклад, на Покровський напрямок перекидають із Сумського, на Запорізький напрямок із Херсонського. Кількість військ РФ на фронті не збільшується, але концентрується. І концентруються з важкою технікою, яку будуть використовувати, – пояснює Олексій Гетьман.

За його словами, використовувати важку техніку, зокрема танки, росіяни під час осінньої кампанії будуть вкрай обережно.

Олексій Гетьман розповідає, шириться поки неверифікована інформація, що британці з їхніми дуже непоганими Challenger роздумують взагалі відмовитися від танкових військ. А натомість гроші пустити на розвиток різних типів дронів, роботизованих систем та IT-технології проти кібератак.

– Тобто майбутнє танкових військ, це більше про концепцію танків-дронів, танків-роботів. До повномасштабної війни мені пощастило поспілкуватися із фахівцами танкового заводу Малишева, які казали, що найкраще забезпечити безпеку екіпажа танку – це щоб його в танку не було, – каже Олексій Гетьман.

Майбутні безпілотні танки мають бути невеликого розміру, маневрені та швидкі. Такі танки так само будуть виконувати функцію прориву лінію оборони.

– Можемо навіть уявити футуристичну картину, коли по полю їде кілька сотень малих безпілотних танків, якими керують оператори з укриття. В такий танк складніше буде влучити з гранатомета. А ще такі танки можуть нести на собі декілька мін, або невеличку гармату. Артилерія на танку буде непотрібна, бо вона може стояти позаду і стріляти на десятки кілометрів, – розповідає військовий.

За його словами, наступні війни цілком ймовірно будуть переважно дронові, хоча піхота нікуди не дінеться, бо контролювати територію все-таки має піхотинець. На війні взагалі без людини не можна.

Виробництво танків у РФ

Під час війни росіяни виготовляють танки. Самі вони заявляють, що на Уралвагонзаводі на місяць із конвеєра сходить до 30 танків. Західні розвідки називають більш скептичні цифри – від 10 до 20 танків.

Решту танків росіяни добирають зі своїх складів. Але ці машини потребують хорошого відновлення, і виходить так: щоб зібрати один танк, треба розібрати один або два інших. Крім того, раніше російські танки їздили на французькій електроніці, а тепер – санкції. Та й кулькові підшипники останні 15 років Росія закуповувала в Німеччині, бо свої технології втратила.

Отже, разом нове виготовлення і реанімація радянських танків дає Росії від 100 до 120 машин на місяць. Це зіставно з тим, скільки ворожих танків ЗСУ знищують. Тобто, росіяни в кращому разі виходять у нуль. А коли Силам оборони за місяць вдається знищити до 140 танків, то в загарбників уже накопичується мінус, який нема чим покривати.

На думку Євгена Дикого, у росіян танків лишилось, з урахуванням старих радянських запасів, десь на рік, не більше. А якщо Україна вогнем дістане до Уралвагонзаводу, то зрозуміло, що тоді буде.