Обриси нової нормальності у світовій економіці: інтерв’ю з гендиректором КМЕФ Юрієм Пивоваровим
Нова нормальність світової економіки — terra incognita, яку експерти намагаються віднайти майже два роки з початку пандемії Covid-19. Якими є риси цього нового дивного світу та де шукати нові можливості для зростання?
Про актуальні тренди українського та міжнародного бізнесу, нові фокуси уваги для інвесторів, а також актуальні стратегії розвитку ми поговорили з генеральним директором Київського міжнародного економічного форуму Юрієм Пивоваровим.
– Юрію, цього року КМЕФ відбувся вже всьоме, з чим хочу вас привітати. Як думаєте, в чому секрет успіху цієї події, чому вона знаходить відгук у бізнесу та громадськості?
– Київський міжнародний економічний форум — це не просто один із найбільших у Східній Європі міжнародних форумів. Ми об’єднуємо бізнес, владу та суспільство для обговорення ключових економічних питань та глобальних трендів. Все це формує імідж України на міжнародній арені, та те, як нас готові сприймати партнери й конкуренти.
Ми завжди намагаємося бути у самому вирі ключових подій в економіці. Так, 2019 року спікери КМЕФ говорили про зростання протекціонізму, торгові війни та нову економічну кризу. Як бачимо, уряди та бізнес дійсно все більше акцентують на розвитку національних ринків для того, щоб зберегти кошти та робочі місця.
Та, крім якихось теоретичних чи глобальних речей, Форум цінний особистим спілкуванням. Нетворкінг, живе спілкування зі спікерами, бізнесменами та інвесторами з усього світу — це те, чого не отримаєш на онлайн-семінарах, тим паче на фоні постійної роботи онлайн та Zoom-обговорень.
– Які три головні поради ви для себе винесли з цьогорічного Форуму? Що для вас стало відкриттям?
– Враховуючи те, що на КМЕФ у 2021 році було 25 абсолютно різних тематичних панелей та майже 130 спікерів, виділити саме три поради досить важко. Цього року ми сфокусувалися на темі Світ в епоху радикальних змін. Ми намагалися підійти до цього максимально широко: структура економіки, зміни в освіті, планування, розвиток інфраструктури та ще багато інших моментів.
Що стало важливим особисто для мене? Я б виділив не якусь окрему тему, а навіть декілька важливих трендів. По-перше, це значний технологічний прогрес у галузях medtech та foodtech за останні декілька років. По-друге, це суттєве глобальне зростання венчурних інвестицій у технологічні стартапи.
Ми присвятили кожному із цих напрямків окрему панельну дискусію, де спробували не просто окреслити поточний стан справ, але й розібрати структурні зміни, точки зростання та проблемні моменти у цих напрямках. Органічне рослинництво, телемедицина, нові технології зберігання та доставки — все це привертає дедалі більше уваги й фінансів інвесторів.
Також я казав про акцент на розвиток внутрішніх ринків. Тут йдеться як про зміни у традиційних ланцюгах доданої вартості, так і про масштабні урядові програми зі стимулювання розвитку внутрішніх виробництв.
У цьому контексті актуально згадати й про тенденцію до перенесення виробництв з Азії в країни Східної Європи й Центральної Азії, ближче до ринків збуту. Цим варто скористатися Україні, яка вдало розташована на підступах до ЄС, володіючи всіма необхідними передумовами для розбудови виробництв.
Свого часу Словаччина практично з нуля побудувала одну із найбільших в Європі автомобільних галузей, створивши привабливі умови для транснаціональних компаній (Volkswagen, KIA, Stellantis). Переконаний, потенціал України ще вищий, ніж у Словаччини, але потрібні умови, наприклад, для розвитку індустріальних парків.
– Хочеться у це вірити, та в будь-якої віри мають бути свої підстави. Що має стати основою для розвитку сучасного виробництва в Україні, особливо в контексті Європейського зеленого курсу та інших екологічних програм?
– У пресі вже було чимало матеріалів про те, що зелений курс — це загроза для українського експорту, що наша промисловість опиниться у програші, що закриються вугільні шахти і тому подібне. Як на мене, це відразу хибне позиціювання: роль жертви у час динамічних змін означає, що ми опускаємо руки перед викликами.
Натомість все це варто сприймати як чималу потенційну можливість для розвитку. Уявіть: масштаб інвестицій для реалізації Зеленого курсу ЄС складе понад €1 трлн, причому чимало з них буде спрямовано на альтернативну енергетику, підвищення енергоефективності, трансформацію промисловості.
Україні тут є що запропонувати світові. Українські компанії — ті ж виробники вікон — вже готові брати участь у процедурах реновації тисяч житлових будинків в ЄС. Експорт енергії, водневі технології, розвиток ВДЕ та органічна продукція в агросекторі — ось лише невеликий перелік тих напрямків, де ми можемо скласти гідну конкуренцію та бути успішними.
– Світ після пандемії в медіа люблять називати гучною фразою нова нормальність, але що вона собою становить? На вашу думку, на яких китах тримається ця нова нормальність?
– Я не просто так заговорив про питання екології. Це не мода, це не тренд і не забаганка багатих держав. Екологія — важливий фактор для розуміння нашого подальшого економічного розвитку на десятиліття вперед. У 2018 році Вільям Нордгаус та Пол Ромер отримали Нобелівську премію з економіки за дослідження впливу кліматичних змін на світову економіку, що каже про значення цього напрямку.
Тобто, йдеться не про ефемерні зміни, що відбудуться в далекому майбутньому, а про реальні гроші тут і зараз. Ігнорувати це — відмовитися від майбутнього для себе та свого бізнесу.
Та це зовсім не означає, що питання екології змусять нас відмовитися від виробництва та остаточно перейти до економіки сфери послуг, аж ніяк. Саме промисловість створює максимальну додану вартість, якісно новий продукт. Світу потрібна нова промислова революція, заснована на принципах інноваційності, ефективності та нейтральності до довкілля.
– Чи матиме значення у новій нормальності медицина, якою є її роль в майбутньому?
– Цього року ми спільно з Economist Impact, однією з найбільш авторитетних світових навчальних платформ, провели кілька тематичних панелей, одна з яких була присвячена саме питанням розвитку систем охорони здоров’я. Пандемія Covid-19 дуже яскраво підсвітила цю проблему, тож ані бізнес, ані уряди просто не могли її ігнорувати.
Не секрет, що люди хочуть жити довше і краще, ніж попередні покоління. Це не лише стимул для нових видів охорони здоров’я, як-то телемедицина, але й для всіх пов’язаних галузей: органічного землеробства, цифрових технологій, методик запобігання хворобам та ризикам. Тобто, це той самий foodtech та medtech, де ми можемо спрямувати силу інновацій на реальне покращення рівня життя.
Здоровий спосіб життя вимагає й трансформації середовища для існування. Ми більше не можемо покладатися на концепцію міст як заповідників бетону, які живуть виключно шляхом активного споживання. Міста повинні стати більш стійкими, здатними забезпечувати своє населення усім необхідним. Це дуже глобальна історія, яка потребує ретельного прорахунку та висвітлення.
– Наостанок, що порадите підприємцям та всім тим, хто хоче залишатися в тренді світового розвитку?
– Передусім, вчитися. Освіта — основа для прогресу у динамічному світі інформації, тож нові компетенції та вміння можуть стати серйозною перевагою на ринку. Саме тому ми запустили новий освітній проєкт — Академію КМЕФ, де зібрали усе необхідне для розвитку навичок лідерства та підприємництва.
Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ) — один із найбільших у Східній Європі міжнародних форумів, який об’єднує представників бізнесу, влади та суспільства для обговорення ключових економічних питань та глобальних трендів.
Детальніше про подію та інші проєкти КМЕФ дивіться за посиланням.
