Бої за Сєвєродонецьк: чи вплине відхід ЗСУ на ситуацію на фронті

Бої за Сєвєродонецьк, що на Луганщині, тривають вже кілька місяців. Українські війська героїчно стримують наступ російських окупантів і відбивають ворожі атаки.

Однак вранці 24 червня голова Луганської ОВА Сергій Гайдай повідомив, що доведеться відводити наших військових із Сєвєродонецька, бо перебувати на розбитих позиціях немає сенсу.

Хоча у Генштабі та Міноборони поки що ніяк не коментували його заяву.

Як відхід ЗСУ на інші позиції може вплинути на ситуацію на фронті й чого чекати далі – читайте у матеріалі.

Бої за Сєвєродонецьк – хронологія

Сєвєродонецьк потерпає від російських обстрілів з кінця лютого – перших днів повномасштабного вторгнення РФ. Але ситуація різко змінилася навесні.

Після того, як українські військові відкинули російських окупантів з Київської, Чернігівської та Сумської областей, приблизно в кінці квітня вони розпочали так звану велику битву за Донбас і сконцентрували значну частину своєї армії для наступу на Сході України.

Як повідомляє Генштаб ЗСУ, метою російських загарбників є вихід на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей.

Саме тому окупаційні війська вже кілька місяців поспіль зосереджують основні зусилля на тому, щоб взяти під контроль Сєвєродонецьк – адміністративний центр Луганської області.

Ситуація в місті кардинально змінилась 26 травня – саме тоді окупанти прорвалися в Сєвєродонецьк, почалися вуличні бої.

Російські загарбники обстрілювали Сєвєродонецьк з усіх видів озброєння. Також бої тривали у населених пунктах поблизу міста.

Так, 20 червня голова Луганської ОВА Сергій Гайдай повідомив, що ЗСУ втратили контроль над Метьолкіним поблизу Сєвєродонецька. 21 червня голова районної військової адміністрації Роман Власенко заявив, що селище Тошківка на Луганщині повністю окуповане російськими військами.

З кожним днем Гайдай повідомляв, що росіяни стягують все більше військової техніки та особового складу до Сєвєродонецька.

Тим часом у Генштабі ЗСУ звітували, що російська армія зосереджена на тому, щоб встановити повний контроль над Сєвєродонецьком і вести наступальні дії, щоб оточити наші війська у районі Лисичанська та блокувати основні логістичні шляхи.

15 червня головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що Сєвєродонецьк – це ключова точка у системі оборонної операції Луганської області.

Але 23 червня він заявив, що через вогневу перевагу ворога Збройні сили України вимушені вести маневрену оборону, займати більш вигідні рубежі та позиції на фронті.

Після цього вранці 24 червня Сергій Гайдай повідомив, що, на жаль, доведеться відводити українських військових із Сєвєродонецька. Адже перебувати на розбитих позиціях немає сенсу – зростає кількість загиблих.

Яка ситуація в місті

Сєвєродонецьк росіяни обстрілюють практично кожного дня протягом чотирьох місяців. За інформацією місцевої влади, інфраструктура міста вщент знищена, пошкоджені або зруйновані 90% будинків.

22 червня голова військової цивільної адміністрації Олександр Стрюк повідомив, що в Сєвєродонецьку залишаються 7-8 тис. людей. Інших вже депортували на раніше окуповану територію Луганщини.

За його словами, руйнувань в обласному центрі побільшало – частина кварталів у старих районах міста останніми днями пошкоджена дуже серйозно.

Також складна ситуація на хімзаводі Азот, де зараз лишається близько 568 осіб, з них 38 – діти. Цим людям раніше неодноразово пропонували виїхати з міста, але вони відмовлялися евакуюватися. Здебільшого це працівники підприємства та їхні сім’ї.

За словами Сергія Гайдая, якщо Росія захопить Сєвєродонецьк, люди на заводі Азот стануть заручниками окупантів.

Водночас військовий екперт Олександр Коваленко у коментарі Фактам ICTV говорить, що російські загарбники можуть депортувати людей з Азоту до РФ.

Але не можна виключати варіанту, що мирні мешканці можуть вийти з заводу разом з нашими Збройними силами.

Чого чекати далі

Американський Інститут вивчення війни (ISW) пише, що відступ з Сєвєродонецька не змінить загальну ситуацію на користь Росії.

– Втрата Сєвєродонецька та Лисичанська не буде поворотним пунктом у війні. Українські війська в цьому районі тижнями успішно відтягували на себе суттєву кількість російського особового складу, озброєнь та засобів підтримки і, ймовірно, скоротили загальний потенціал російських військ, не дозволивши їм при цьому зосередитися на перспективніших напрямках наступу, – пояснюють аналітики.

Військовий експерт Олександр Коваленко у коментарі Фактам ICTV говорить: те, що із Сєвєродонецька доведеться відводити війська, було зрозуміло ще тоді, коли російські окупанти сконцентрували саме у цьому районі чи не найбільшу групу своїх підрозділів на Донбаському напрямку.

Рано чи пізно, але це мало статися, тому не потрібно робити з цього якусь зраду. Адже десь контрнаступальні дії досить успішні, а десь потрібно блокувати ворога і займати оборонні позиції якомога довше.

– Відводити війська від міста дійсно потрібно. Оскільки тримати оборону зараз вже критично невигідно для ЗСУ. Адже існує загроза опинитися в оточенні. Але з іншого боку, потрібно враховувати, що саме цю досить велику групу російських окупаційних військ з їхньою тотальною кількісною перевагою Збройні сили України блокували понад три тижні.

Саме це і було потрібно – блокування наступальних дій російських окупантів на цьому напрямку якомога довше. Тому максимум виконано, – зазначає експерт.

Олександр Коваленко пояснює, що зараз потрібно відступати до Лисичанська, який, з одного боку, має географічну локацію з досить вигідними точками обстрілу, що буде перевагою для артилерії.

Однак з іншого боку, російські окупанти зосереджують ще більше своїх ресурсів у цьому напрямку. Тому виникають інші загрози для наших захисників уже безпосередньо в Лисичанську.

– З огляду на те, як надовго розтягнулася наступальна операція російських окупантів у Сєвєродонецьку, можна зробити висновки, що найбільша загроза для Лисичанська буде передусім з південного напрямку, де зараз намагаються просуватися росіяни.

Але саме на Лисичанськ зараз буде зроблено акцент, щоб продовжити блокувати просування окупантів. Тобто характер ведення бойових дій у цьому районі не зміниться. Оскільки зараз його першочергове завдання – блокування наступу росіян, щоб гальмувати їхнє просування, – говорить експерт.

Олександр Коваленко додає, що, на його думку, сьогодні потрібно робити акцент саме на блокуванні наступального потенціалу російських окупантів якомога довше. Принаймні доти, доки ЗСУ не матимуть необхідну кількість високоточної та далекобійної зброї.

– Також тут важливий ще один фактор – деокупація деяких територій Запорізької або Херсонської області, яка б дала можливість звільнити значну частину людських та технічних ресурсів саме для контрнаступу на Донбаському напрямку.

Тому коли ми спостерігатимемо в Запорізькій та Херсонській областях визволення наших територій, на Донбасі буде інша ситуація – повільне відсунення лінії фронту саме в наш бік і блокування наступу ворога, – наголошує військовий експерт.

Загалом Олександр Коваленко додає, що такий баланс дій тимчасовий. Настане момент, коли буде перегрупування військ.

Це може бути наприкінці літа або восени. Ось коли зміниться цей баланс, тоді почнуться контрнаступальні дії саме на Донбасі.