Чому звільнили Федорова: хронологія подій та оцінка політолога
У липні 2026 року в Україні відбулося найбільше перезавантаження Кабінету Міністрів за останній рік. Разом зі зміною прем’єр-міністра свої повноваження припинив увесь склад уряду, серед якого був і міністр оборони Михайло Федоров.
Що відомо про звільнення Федорова та яка причина перезавантаження уряду, читайте в матеріалі Фактів ICTV.
Як відбувалося перезавантаження Кабміну
Про намір оновити Кабінет Міністрів Президент Володимир Зеленський повідомив 12 липня. Того дня він провів низку зустрічей із керівниками міністерств та інших органів влади, після яких стало зрозуміло, що уряд очікують кадрові зміни.
Наступного дня, 13 липня, тодішня прем’єр-міністерка Юлія Свириденко подала заяву про відставку.
14 липня Верховна Рада підтримала її звільнення. Відповідно до Конституції та закону України Про Кабінет Міністрів України, після припинення повноважень прем’єр-міністра у відставку автоматично йде весь склад уряду.
Саме тому припинилися повноваження і Михайла Федорова, який із 14 січня 2026 року очолював Міністерство оборони України.
Увечері 15 липня Федоров публічно підтвердив, що залишає посаду міністра оборони. Це рішення викликало широкий суспільний резонанс, масові протести і стало однією з головних тем обговорення.
Пізніше Верховна Рада затвердила новий склад Кабінету Міністрів. Наразі обов’язки міністра оборони виконує Євген Хмара.
Чому Федоров подав у відставку
Після кадрових ротацій найбільше запитань виникло саме щодо оборонного відомства. Українці активно цікавилися, чому Федорова звільнили з посади та чи справді причиною стало його протистояння з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.
Пояснення з цього приводу президент Володимир Зеленський дав під час спільного спілкування із представниками ЗМІ разом з колишнім прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером.
За словами глави держави, головною проблемою стала відсутність належної взаємодії між Міністерством оборони та військовим керівництвом. Зеленський визнав, що сторони так і не змогли налагодити ефективний робочий діалог без його особистої участі.
Президент наголосив, що не перекладає відповідальність лише на одну зі сторін, адже й сам вважає себе відповідальним за ситуацію. Він зазначив, що поважає і керівництво Міноборони, і командування Збройних Сил, добре знає сильні та слабкі сторони кожного, однак очікував від них спільної роботи задля посилення обороноздатності країни.
За словами Зеленського, в умовах повномасштабної війни Міністерство оборони та Генеральний штаб мають взаємодіяти щодня без необхідності постійного втручання президента.
— Я — президент України. А є Міністерство оборони, є керівництво армії. Вони повинні працювати самі щоденно постійно, — розповів Зеленський.
Глава держави також уточнив, що причиною зміни керівництва оборонного відомства став саме складний діалог між Міністерством оборони та керівництвом армії. Причому, за його словами, труднощі виникали не лише на рівні особистих взаємин, а й між різними ланками управління.
Саме тому одним із головних завдань нового очільника Міністерства оборони Зеленський назвав налагодження постійної та ефективної взаємодії з військовим командуванням.
Що відомо про конфлікт Федорова і Сирського
Після кадрових змін, українці цікавилися, чому зняли Федорова. Сам Михайло Федоров не приховував, що між ним та Олександром Сирським існували розбіжності. Під час пресконференції він підтвердив, що їхні погляди на окремі рішення не завжди збігалися.
Згодом свою позицію озвучив і головнокомандувач ЗСУ. Сирський заперечив твердження про будь-який особистий конфлікт із Федоровим.
За його словами, між ними виникали звичайні робочі дискусії, які є природними під час ухвалення важливих рішень у воєнний час. Він наголосив, що не вважає такі професійні суперечки конфліктом, адже вони стосувалися виключно роботи та пошуку найкращих рішень для армії.
Саме різне бачення окремих процесів, а також проблеми у взаємодії між Міністерством оборони та військовим командуванням згодом стали предметом широкої суспільної дискусії.
Причини перезавантаження уряду та звільнення Федорова
Політолог Володимир Фесенко закликав не шукати одну конкретну причину перезавантаження уряду. У коментарі Фактам ICTV він нагадав, що за президентства Володимира Зеленського кадрові ротації в Кабінеті Міністрів відбуваються регулярно.
За його словами, в умовах війни в Україні фактично сформувалася президентська модель управління, тому саме глава держави визначає, коли і які кадрові зміни необхідно проводити.
Експерт звернув увагу, що нинішнє переформатування уряду багато в чому нагадує попередні ротації. Навіть коли Денис Шмигаль понад п’ять років залишався прем’єр-міністром, склад Кабміну за цей час майже повністю оновився.
Фесенко наголосив, що цього разу найбільша інтрига виникла не навколо зміни прем’єр-міністра, а саме навколо Міністерства оборони.
На його думку, запитання варто ставити не стільки про зміну всього уряду, скільки про те, чому завершилася робота саме Михайла Федорова на посаді міністра оборони.
Політолог вважає, що ключовою причиною стали тривалі розбіжності між керівництвом Міністерства оборони та Генеральним штабом ЗСУ.
На думку експерта, для Зеленського це стало проблемою, адже під час війни дві ключові інституції оборонного сектору повинні працювати як єдиний механізм.
Фесенко вважає, що в певний момент президенту довелося визначатися, кого залишати в системі управління: керівництво Міноборони чи військове командування, оскільки подальше співіснування в умовах постійних суперечностей лише ускладнювало роботу.
Окрему увагу політолог звернув на публічну поведінку самого Федорова після завершення роботи уряду.
За його словами, більшість членів команди Зеленського після кадрових змін залишали свої посади без гучних заяв. Натомість Федоров відкрито розповів про проблеми у взаємодії з головнокомандувачем та не став приховувати існування напруження між Міноборони і Генеральним штабом.
Також експерт звернув увагу ще на один важливий момент. За його словами, саме під час роботи в Міністерстві оборони Михайло Федоров почав сприйматися багатьма як самостійна політична фігура всередині президентської команди.
При цьому Фесенко наголошує, що це не означає, що Федоров був конкурентом Володимира Зеленського або намагався вести власну політичну гру.
Навпаки, політолог підкреслює, що ексміністр залишався лояльним до президента. Водночас він дедалі активніше відстоював власне бачення реформування армії, розвитку оборонних технологій та роботи Міністерства оборони, через що його почали сприймати як політика з власною позицією.
Говорячи про Олександра Сирського, Фесенко зазначив, що головнокомандувач навпаки не позиціонує себе як самостійний політичний гравець. На думку експерта, для президента це також мало значення.
