Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»
Чому оновили Кабмін та як Зеленський відреагує на мітинги: аналіз експерта
Липневе переформатування Кабміну та силового блоку спровокувало резонанс в українському суспільстві: від кадрових ротацій та вуличних протестів через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони до відкритих заяв про його конфлікт із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.
Факти ICTV розбиралися разом із експертом, чому кадрові зміни відбуваються саме зараз, які є приховані мотиви, як це вплине на обороноздатність України, а також як на рішення Верховної Ради та мітинги на вулиці під час повномасштабної війни з Росією реагують міжнародні партнери.
Які були кадрові зміни в українському уряді
У неділю, 12 липня, президент Володимир Зеленський анонсував процес переформатування уряду, провівши серію зустрічей із керівниками міністерств та відомств.
Вже наступного дня, 13 липня, Юлія Свириденко подала заяву про звільнення. А у вівторок, 14 липня, Верховна Рада офіційно підтримала її відставку.
Увечері 15 липня про свою відставку з посади міністра оборони заявив Михайло Федоров, що вже наступного ранку спровокувало хвилю мітингів у Києві та інших містах країни. Невдовзі Федоров на пресконференції підтвердив наявність розбіжностей із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.
Цю ситуацію згодом прокоментував Зеленський, зауваживши, що хотів би єдності між Генеральним штабом ЗСУ та Міністерством оборони. Окремий допис на адресу Федорова опублікував і сам Сирський.
Після цього Верховна Рада затвердила новий склад Кабінету міністрів (поки без очільників Міноборони та МЗС), після чого оголосила перерву в засіданнях до 18 серпня.
Зокрема, Міністерство внутрішніх справ очолив Іван Вигівський. Попередній керівник МВС Ігор Клименко, якого раніше називали основним кандидатом на посаду міністра оборони, може стати секретарем Ради національної безпеки та оборони України.
Ввечері 16 липня президент заявив, що хоче запропонувати парламенту на посаду міністра оборони Євгенія Хмару після завершення всіх юридичних процедур.
За інформацією медіа, виконувачем обов’язків керівника Нацполіції призначать Максима Цуцкірідзе, а Службу безпеки України очолить Олександр Поклад. Кадрові зміни торкнулися і регіонів: тимчасовими керівниками Київської та Миколаївської ОВА стали Руслан Олійник та Георгій Решетілов відповідно, а Тимура Ткаченка звільнили з посади глави КМВА.
Яка справжня причина відставки уряду
Справжні причини відставки Кабміну в коментарі Фактам ICTV пояснив керівник правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко. Він провів аналогію з минулорічними кадровими змінами в уряді, назвавши теперішню ситуацію дуже схожою.
Фото: Юлія Свириденко у Верховній Раді
За словами політолога, якщо в класичних парламентських республіках відставка Кабміну зазвичай є наслідком виборів, переформатування коаліції або глибокої політичної кризи, то в українських реаліях діють інші механізми.
– У нас трохи інша ситуація. По-перше, війна, яка впливає на функціонування системи державної влади. По-друге, у нас з 2019 року склалася де факто президентська форма правління. І кадрові зміни в уряді визначає одна людина та її наближене коло. Це президент, – звернув увагу він.
Політолог зазначає, що суспільство надто зациклилося на самому факті зміни уряду, хоча принципових трансформацій не відбувається. На його думку, в Україні залишається уряд Володимира Зеленського, і не має значення, хто саме обіймає посаду прем’єра – Денис Шмигаль, Юлія Свириденко чи тепер Сергій Корецький.
Насправді йдеться лише про внутрішні кадрові ротації, вважає Фесенко. За його словами, подібне відбувалося й раніше. Наприклад, з 2020 року до минулих кадрових змін очільник уряду залишався незмінним, проте сам склад Кабміну за цей час оновився.
– Але тоді в складі уряді Шмигаля було лише дві людини, які були в тому уряді, який призначався в березні 2020 року. Це сам Шмигаль та Федоров. Всіх інших Зеленський поміняв. І Зеленський змінює склад уряду та проводить кадрові перестановки кожен рік. Тому не варто шукати якоїсь особливої причини для зміни уряду. Це зміна не уряду, а гравців у Кабміні, – сказав він.
На думку Фесенка, попри те, що зміна прем’єр-міністра є вагомою подією, нинішній процес кадрових ротацій продемонстрував, що найбільша інтрига та драма розгорнулися саме навколо посади міністра оборони. Більше того, це питання досі залишається відкритим та невирішеним.
– Не варто шукати конкретних причин чи особливих обставин саме для відповіді на запитання про зміну уряду. Відбулися кадрові зміни в уряді. Це регулярний процес при Зеленському. Це відбувається кожен рік, а іноді навіть частіше, – пригадав Фесенко.
Чому потрібен новий прем’єр-міністр
На думку політолога, більш доречним є питання, чому змінився саме очільник уряду. Він пояснює це рішенням Зеленського провести чергові кадрові ротації. Водночас, за даними різних джерел, президент був дещо розчарований роботою Юлії Свириденко.
Хоча не було прямих чи опосередкованих підстав для її звільнення, але ймовірною причиною стали сумніви президента у тому, що вона зможе й надалі гарантувати соціально-економічну стабільність в країні, як відбувалося протягом року її прем’єрства.
– В умовах ескалації війни та нової складної зими Зеленському потрібен був сильний антикризовий менеджер. І водночас людина, яка могла б налагодити стосунки з парламентом, чого не вдалося Свириденко. Людина, яка була б прийнятною і для еліт, і для західних партнерів. Такою людиною став Сергій Корецький, – звернув увагу він.
Фото: Володимир Зеленський та Сергій Корецький
На думку Фесенка, це тактичний крок, а не кардинальні політичні зміни. Урядова політика залишиться приблизно такою, якою була раніше, хоча певною мірою будуть нові пріоритети та акценти, припустив Фесенко.
Як стверджує політолог, один із них – підготовка до зими, оскільки треба багато зробити на цьому напрямку. Цим будуть займатися і Корецький, і Шмигаль, наголосив він.
Ще одна із версій нинішніх урядових перестановок – змінити міністра оборони, вважає Фесенко. Але це поки відкрите питання, оскільки є лише виконувач обов’язків, а не повноцінний міністр оборони.
– Якщо враховувати, що саме заміна міністра оборони була однією з причин урядових змін – це не спрацювало. Така парадокційна ситуація, – наголосив Фесенко.
Чому Рада пішла на перерву на тлі протестів
Коментуючи рішення Верховної Ради піти на тривалу перерву без затвердження очільників Міноборони та МЗС на тлі вуличних протестів, політолог зауважив, що нинішні мітинги, на відміну від минулорічних, не мають вагомого значення для Зеленського і не змінять його планів.
Протести у Києві проти закону щодо позбавлення НАБУ та САП незалежності. Фото: Факти ICTV
На думку експерта, щойно з’явиться остаточне рішення щодо кандидатури нового міністра оборони та впевненість у голосах, парламент зберуть на позачергове засідання для голосування.
– Щодо протестів, треба розуміти, минулого року Зеленський побоювався масштабування протестів. Він побоювався політичної криги, плюс був великий тиск міжнародних партнерів. Щодо зміни позиції щодо законопроєкту про НАБУ, то це було обумовлено не стільки протестами, скільки позицією міжнародних партнерів. Але Зеленський, я думаю, побоювався ризиків політичної кризи та масштабування протестів. І частина членів команди переконала його, – сказав Фесенко.
Наразі ситуація є іншою, адже президент почувається значно впевненіше, вважає політолог. На його думку, Зеленський переконаний, що на вулиці вийшли переважно його політичні опоненти.
Спираючись на соціологічні дані та рейтинги, президент знає, що досі має підтримку щонайменше половини суспільства, тому не побоюється мітингів. На відміну від поширеної думки, Зеленський не вважає ці протести загальнонародними й усвідомлює, що особистий рейтинг Михайла Федорова все ж нижчий за його власний.
Водночас експерт застерігає, що на тлі цих подій популярність Федорова почне зростати, тому це вже створює певні ризики для Зеленського.
– Думаю, що рішення про відставку Федорова було помилкою Зеленського. Він недооцінив ризики і негативні наслідки. Але він розуміє, що зараз така ситуація у війні, що у будь-якому випадку підтримка України продовжиться. Міжнародні партнери підтримують не Зеленського чи Федорова, а Україну, – сказав Фесенко.
Як далі можуть розвиватися події
Коментуючи питання про те, як протести вплинуть на подальший розвиток подій, Фесенко припустив, що тиск суспільства не змінить позицію президента.
Експерт пояснює це тим, що мітинги, на думку Зеленського, відображають думку лише частини громадян, які не згодні з кадровими рішеннями влади, а не всього суспільства.
Хоча ця ситуація посилює поляризацію в суспільстві, але вона не здатна серйозно похитнути політичну стабільність чи змінити курс уряду, а самі акції протесту після певного періоду активності просто вщухнуть, вважає політолог.
Чи можлива заміна головкома ЗСУ найближчим часом
Коментуючи рішення Михайла Федорова відкрито заговорити про конфлікт із Олександром Сирським, політолог зауважив, що замовчувати це вже не було сенсу.
Михайло Федоров. Фото: Міноборони
На його думку, ексміністр проявив щирість під час своєї пресконференції та прямо підтвердив, що напруга у стосунках із головнокомандувачем – це реальний факт, який не варто приховувати.
– Зеленський про це сказав прямо депутатам. Він сказав, що головна причина відставки Федорова – це протистояння з Сирським. Вони не могли співіснувати між собою. Це була проблема для самого Зеленського, системи державного управління, – заявив Фесенко.
Йдеться про дві ключові інституції в умовах війни – Міноборони і ЗСУ, а також їхніх керівників. Це безумовна проблема для визначення української оборонної політики, переконаний політолог. Тому Зеленському треба було визначатися: або звільняти когось з конфліктувальних сторін – Сирського чи Федорова, або обох одразу.
– Але саме демарш та публічний виступ Федорова, я думаю, не поверне ситуацію назад. Федоров почав поводитись зовсім інакше, ніж інші працівники команди Зеленського, яких він звільняв. Вони всі йшли тихо, без конфлікту, без демаршу. А Федоров гучно виступив. Тому не буде повернення Федорова на посаду міністра оборон, інакше це виглядало б як поразка Зеленського, – припустив Фесенко.
На думку політолога, для Зеленського дуже важливий принцип єдності у команді, а Федоров для нього став генератором конфліктів. Він припустив, що Сирський міг створювавати для Зеленського менше проблем.
– Стилістично він був більш комфортним. Федоров вимагав конкретних змін, критикував Сирського. Сирський, схоже, не критикував прямо Федорова, але сказав про проблеми, які створювались внаслідок рішень Міноборони, – сказав Фесенко.
Крім того, Сирський, на відміну від Федорова, не сприймався як самостійна політична фігура. Політолог думає, що Федорова багато хто вважав людиною, яка грає самостійну політичну роль в команді Зеленського, але в перспективі може стати самостійним гравцем.
Але він звертає увагу: версія про те, що Федоров був конкурентом для Зеленського, не відповідає дійсності. Фесенко зазначає, що Федоров не позиціонував себе як конкурент, а був лояльним. Водночас Сирський в цьому сенсі – неамбітний виконавець, не створює жодних проблем для Зеленського.
– Він достатньо, на думку Зеленського, виконує свої обов’язки як головнокомандувач ЗСУ. Нинішня воєнна ситуація це підтверджує. Плюс воєнні успіхи, які раніше були у Сирського. Найбільш успішні воєнні кампанії, це визнав і Федоров, були саме у Сирського. Це найбільш важливо, що Сирський був ключовим елементом у системі спротиву ЗСУ, – сказав політолог.
Крім цього, на думку Фесенка, Зеленському важливо зберігати контроль над Збройними силами України. Він вважає, що саме цим обумовлюється бажання президента до кадрових змін, включно із міністром оборони.
Що найбільше турбуватиме партнерів України
Стосовно реакції міжнародних партнерів на кадрові зміни, політолог переконаний, що ні раптовість рішень, ні нові прізвища не стануть для них проблемою. Хоча певні запитання у союзників виникнуть, але конкретні особи для них завжди залишаються на другому плані.
Захід підтримує Україну як державу, а не окремих політиків. Ключовим інтересом партнерів є збереження обороноздатності країни, ефективне стримування Росії та поступове наближення до завершення війни через переговори, стверджує Фесенко.
Фото: Генштаб ЗСУ
– Безумовно, є певне занепокоєння, чи не вплине відставка Федорова та метушня навколо Міністерства оборони на обороноздатність України. Я думаю, що зараз це питання буде з’ясовуватися. Західні партнери будуть уважно стежити за цим питанням, – сказав він.
Крім того, союзники вже розуміють стиль управління Зеленського і розуміють, що якщо він ухвалив рішення, то вплинути на нього майже неможливо, вважає Фесенко.
За словами політолога, Захід може посилено тримати позицію лише у принципових питаннях, які безпосередньо пов’язані з євроінтеграцією – як це було, наприклад, із протестами на захист незалежності НАБУ та САП.
В інших же випадках міжнародні партнери давно звикли до відносності кадрових перестановок в Україні. Для них головне – стабільна взаємодія з тими, хто реально концентрує владу та ухвалює ключові політичні рішення, наголосив Фесенко.
Чи скористається Росія цією ситуацією
– Росія, як завжди, намагається скористатися будь-якими внутрішніми проблемами, може грати на дестабілізації. Але я поки не бачу потужної російської інформаційної кампанії, яка була б спрямована на дестабілізацію України у зв’язку з нинішньою ситуацією, – сказав Фесенко.
На думку політолога, у Москві реально розуміють, що тут проблема не в персоналіях. Кремль цікавить зараз не Федоров чи Зеленський, а Донбас, переконаний він, тому ставка робиться зараз на ескалацію війни загалом.
Російський диктатор Володимир Путін. Фото: Getty Images
– Я думаю, що в Москві оцінюють більш комплексно причини нинішньої воєнної ситуації. Розумію, що Федоров зробив великий внесок і тому багато хто в Росії радів з його звільнення. Але водночас у них інша позиція. Є російський стереотип, що на успіхи України впливає посилення західної допомоги, зокрема, технологічної, а не самостійна роль Києва, – сказав Фесенко.
За словами політолога, у Москві не хочуть вірити в те, що українці самі спроможні на ефективну війну проти Росії, тому Кремль спробує використати цю ситуацію.
Але порівняно з минулим роком, Міндічгейтом та відставкою Залужного, реакція Росії на нинішню ситуацію є не такою активною, як це було раніше в подібних ситуаціях, стверджує Фесенко.
Нинішнє переформатування української влади свідчить про те, що призначення Сергія Корецького – це тактичний крок, покликаний посилити економічний та антикризовий менеджмент напередодні складної зими, тоді як урядовий курс залишиться незмінним.
Водночас відставка Михайла Федорова оголила кризу взаємодії між Міноборони та ЗСУ. Попри тиск протестами та зростання особистого рейтингу ексміністра, навряд чи відбудеться повернення до колишнього формату. На відміну від минулорічних подій, спрямованих на захист незалежності НАБУ і САП, тепер влада не побоюється внутрішніх протестів, вважаючи їх позицією лише частини суспільства, яка з часом піде на спад.
Для західних партнерів персоналії є другорядними, оскільки їх цікавить лише збереження обороноздатності України та вихід на майбутні переговори. Попри локальну радість від звільнення Федорова, Росія фокусує увагу на фронті, а не на кадрових перестановках у Києві.
