PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

При мені гинули люди. Підійшли до реактору, там і втратили свідомість – історія ліквідаторів ЧАЕС

14 грудня відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 1986 по 1987 рік там працювало 240 тис. осіб. Факти ICTV поспілкувались з ліквідаторами, які розповіли про специфіку своєї роботи, боротьбу з радіацією та про своє життя.

Чернобыль

Едуард зараз займається власним бізнесом, має дружину та дорослого сина. Сергій заснував фірму Чорнобиль Тур, возить туристів у зону відчуження, написав романи Жива сила та Чорнобильська комедія.

Що об’єднує цих двох людей?

Вони, як і тисячі жителів СРСР, були ліквідаторами наслідків катастрофи у Чорнобилі. Протягом декількох місяців вони боролись з результатами вибуху та робили все для того, аби захистити світ від радіації.

Далі – пряма мова.

Едуард Гречуха, 53 роки, був одним з ліквідаторів наслідків аварії, пропрацював на станції 2,5 місяці.

Як потрапив на ЧАЕС

В армії я служив пожежником. У 1985 році демобілізувався. 27 квітня 1986 стався вибух на Чорнобильській АЕС, а у серпні мене призвали туди від військкомату.  Викликали посеред ночі. На автобусі відвезли до Кривого Рогу, а звідти посадили на військовий літак до Білої Церкви. Там видали спецодяг і відправили в Чорнобиль.

Я відразу знав куди їду і наскільки це небезпечно. Але в ті роки було так – якщо вам наказали, не можна відмовитися. В іншому випадку – у в’язницю.

Загалом з Нікополя (Дніпропетровська область) було близько 2000 ліквідаторів, з них в живих залишилось десь 400.

Нам видали форму, дві пластини свинцю, і гумовий плащ поверх цього. Вся техніка, якою ми користувалися, була ще з 60-х років. Машинам, одягу, обладнанню  було по двадцять з гаком років. Все це лежало на НЗ-складах.

Нас привезли в поле, дали намети і залишили там. Жили ми в двадцятикілометровій зоні між Чорнобилем і Прип’яттю. Кожен день ми були зайняті, не сиділи склавши руки. У єдиний вихідний, в неділю, облаштовувались – будували лазні, їдальню, обживали намети.

Дезактивація зони

В Прип’ять ми зайшли одні з перших. Займалися дезактивацією (видалення радіоактивних речовин з об’єктів, а також знищення та захоронення того, що очистити не вдалось, – Ред.) зараженої території –  вивозили звідти землю, мили будинки.

Працювали день через день, щоб не опромінитися. День на станції ліквідували відходи, день на пункті по спец обробці машин (ПуСО).

На станції ми прибирали дах сусіднього реактора. Скидали графіт, який залишився там після вибуху. Нашим завданням було лише згрібати відходи в одну купу, а скидав це все робот. На даху було 180-200 рентген, тому працювали злагоджено – забиралися на 25-метровий дах по сходах, кидали 10 лопат і швидко спускалися назад.

Ухилятись від роботи або, навпаки, перепрацьовувати було заборонено. Нагорі стояли камери. Головні спостерігали, як ми працюємо. До речі, до нас ліквідатори працювали не за часом, тому і опромінювались. Нас вже почали запускати на дах на обмежену кількість часу.

Пересувались ми суворо по фішках, які були розкладені на землі. Нічого ж не було огороджено.  Якщо ідеш по покажчиках, то там 180 рентген, а якщо відійшов на три метри –  там вже 250.

При мені загинуло двоє людей – захотіли подивитися на четвертий реактор. Підійшли до нього впритул, а там 6000 рентген, там і втратили свідомість.

Був випадок, коли кабель загорівся на третьому реакторі і нас викликали його гасити. Вже думали, що може і третій реактор вибухне. Але все обійшлося, загасили самотужки. При нас вертоліт розбився – лопатями зачепився за дроти. Вони ж тоді низько літали.

Читайте: В 10 разів потужніша, ніж Фукусіма: історія Чорнобильської катастрофи Аварія на Чорнобильскій АЕС: момент вибуху та герої-ліквідатори $10 млн на рік: як Чорнобиль з зони відчуження став розвагою для туристів

На ПуСО ми мили техніку, вимірювали кількість рентген. В основному це були ті машини, які підливали під четвертий реактор бетон, що б він не впав. Якщо дозиметр показував більше 25 рентген –  то цю машину відправляли на цвинтар військової техніки, там її загортали в целофан і закопували в землю. Адже стронцій розпадається 100-120 років, інші елементи нейтралізується за 50 років. Мили техніку не простою водою,  а додавали спеціальний миючий порошок.

Багато людей загинуло, тому що аварії таких масштабів ще ніколи не було і ніхто не знав як з цим боротися. Це була перша в світі подібна ситуація.

Вже потім нам почали давати дозиметри і спеціальне обладнання, до нас навіть приїжджав кандидат медичних наук – читав лекцію про радіацію. У разі війни допустима норма для людини – 50 рентген, і то в нього починається променева хвороба.

Мародерів не було…

Коли ми приїхали в Прип’ять – вона вже була порожня. Одяг та речі, які залишили люди, просто лежали на місцях. Але мародерів в нашій частині не було. КДБ нас відразу попередили – якщо буде мародерство – у в’язницю.

Якщо були спроби щось забрати – ці люди відразу зникали, їх вивозили. Куди саме і що з ними робили – нам не говорили.

Коли були спроби забрати речі, а це техніка, в основному, колонки, магнітофони, підсилювачі, – ця справа відразу обмежувалося.

Про виплати та пільги

Гроші нам заплатили по приїзду на базу – близько 1500 рублів. Це не багато і не мало. Платили 140 рублів на місяць як за відрядження. До того ж, коли повернувся додому і приніс довідку, підприємство виплачувало стільки, скільки виїздів було на станцію.

Я ліквідатор Чорнобильської аварії. На пенсію пішов у 50 років – це моя пільга. Дали мінімалку, хоча обіцяли дати чотири мінімальних оклади.

При мені гинули люди. Підійшли до реактору, там і втратили свідомість – історія ліквідаторів ЧАЕС / 2 фотографии

Ще у мене 50% пільг на комунальні послуги та безкоштовний проїзд в громадському транспорті. Раніше давали безкоштовні путівки на відпочинок. Я тоді з сином і в Моршин їздив, і в Трускавець. Згодом це припинили.

Після Чорнобиля я проходив повне медичне обстеження. Потім щороку профогляд. Про психологів і мови не могло йти. Навіть поняття такого не було. Нашим психічним здоров’ям ніхто не переймався.

Сергій Мирний, ліквідатор аварії на ЧАЕС, офіцер радіаційної розвідки, еколог,  директор з науки та розвитку Чорнобиль Тур

Про роботу у зоні

Я потрапив у Чорнобиль через 2,5 місяці після вибуху. На той момент я був не тільки цивільним хіміком (закінчив хімічний факультет Харківського університету), а й мав військовий фах – командир взводу радіаційної, хімічно-бактеріологічної розвідки. Був приписаний до єдиного хімполку, який знаходився на території Київського військового округу.

Прийшов на заміну, коли перші чорнобильці отримали максимально-допустиму дозу радіації. В липні-серпні 1986 року я пропрацював 35 діб. Був не тільки командиром взводу радіаційної розвідки, а й заступником командира єдиної роти, яка займалась власне розвідкою 30-км зони. Ми працювали на головний військовий штаб зони (оперативна група Міністерства оборони  Радянського союзу).

Коли урядова комісія приймала певні рішення – чи виселяти село, чи проводити роботи в лісі або біля АЕС, то ми були або єдині або останні, хто проводив заміри і потім надавали в відділ радіаційної розвідки військового штабу, а він вже передавав в урядову комісію.

Робота полягала в тому, що я і мої колеги працювали вночі – готували розвідку на наступний день (екіпажі, машини), перевіряли дози радіації, щоб ніхто не опромінювався. Зранку я виводив колону із 15-17 броньовиків розвідки. В штабі уточнював завдання, розсилав відповідні маршрути, їхав замірювати рівень радіації.

В моїй роботі опромінення було досить помітне і тому ми змінювались один з одним через 1,5 – 2 місяці, коли одержували максимально допустиму дозу. Це було 25 рентген. 25 рентген – це половина того, що дозволяється отримувати під час ведення військових дій за день. А я отримав таку дозу за весь час перебування в зоні. В порівнянні з тим, до чого нас готували – це не так страшно.

Коли ти хімік і тебе вчили діяти в умовах початку Третьої світової війни із застосуванням ядерної і термоядерної зброї, то Чорнобиль сприймався як робочий момент.

Наслідки

Отриманий рівень радіації був значно нижчий за такий, що приводить до променевих уражень. За моїми оцінками групи найбільш опромінених – кілька тисяч людей, а загальна кількість ліквідаторів – від півмільйона до мільйона людей. Основна маса отримала абсолютно незначні опромінення.

Постраждало психологічне здоров’я, але психологи з нами не працювали. Люди були під впливом міфів, що вони нібито одержали дози, точно матимуть рак легенів, не зможуть народити здорових дітей. Але це не правда.

Коли я повернувся з Чорнобиля, тиждень почував себе сповненим сил та енергії. Однак вже за 7 днів хотілось тільки їсти і спати. Такий пасивний стан продовжувався пів року.

35 діб в Чорнобильській зоні з’їли колосальну кількість здоров’я і сил. 27-річному організму знадобилось півроку, щоб від’їстись та відіспатись.

Психологічно я відходив від Чорнобиля рівно два роки. До цього намагався не вживати  слово Чорнобиль у розмові, на цю тему із сторонніми не розмовляти. Інша справа говорити з такими як і я.

Таке відчуття, що в мене в голові була розжарена лава неймовірно сильних, яскравих, болючих вражень.

Як виник Чорнобиль Тур

Я хотів окультурити чорнобильський досвід. Через 10 років я зрозумів, що в науки це не виходить і вирішив зайнятись цим самостійно. Закінчив університет у Будапешті з фаху Довкілля науки і політики. Там написав дипломну роботу, яка потім стала монографією про радіаційні аварії і катастрофи,  під назвою Здорові ліквідатори як наслідок соціальних драм.

Написав документальний роман Жива сила, кіносценарій, художній роман Чорнобильська комедія. Хотів зрозумілою мовою пояснити людям про катастрофу.

При мені гинули люди. Підійшли до реактору, там і втратили свідомість – історія ліквідаторів ЧАЕС / 2 фотографии

Одним із вдалих форматів став Чорнобильський туризм. Це була діяльність самоокупна.

Наші екскурсії – це міні-університети на колесах, де ми людям розповідаємо про історію Чорнобильської аварії, як про історичну подію, яка змінила траєкторію розвитку світу, мала цілий ряд позитивних наслідків, крім очевидних негативних.

За цей час рівень радіації в епіцентрі зони зменшився в 1000 разів, в порівняні з тим, що я міряв в 1986 році. Ми навчаємо людей, що таке радіація, як вона поширюється і що треба робити, коли це трапилось. Люди за час екскурсії долають психологічний бар’єр страху. Всім страшно, але важливо, що поряд є досвідчена людина. І це допомагає.

Допомога держави

Я не є офіційним інвалідом Чорнобиля. Я і не хотів їм бути, хоча мені пропонували. Щоб бути інвалідом, треба відлежуватись в лікарні і займатись цим. Я зрозумів, що це хибний шлях – він сприятиме руйнуванню здоров’я.

Грошей, які виділяють на чорнобильських інвалідів не вистачає на дійсно постраждалих, яких кілька тисяч. Кошти, яких обмаль, розпиляються на велику кількість людей.

Такі чорнобильці як я мають право вийти на пенсію на 10 років раніше. Пенсія мінімальна.

Раніше мали видавати продукти, але почали платити компенсацію – 100 грн в місяць. В 90-х – 2000-х роках була можливість для ліквідаторів 1 – 2 категорії інвалідів (1 – інваліди, 2 – ліквідатори), щорічно їздити в санаторій. Чорнобильці в ці роки врятували санаторну курортну систему України.

Держава находила гроші, щоб оплачувати  їх перебування в санаторії, коли ніхто не мав на це коштів. Потім чорнобильців стало менше, відповідно мітингів стало менше і держава припинила надавати такі пільги.

Чорнобильська катастрофа зруйнувала не лише екологію, а й залишила слід у житті десятків тисяч ліквідаторів. Не жаліючи людських ресурсів радянська влада кинула всі сили на усунення наслідків аварії. В результаті за всі роки у зоні працювало 600 тис. людей. Їх відправляли на проф. огляди та стежили за тим, аби радіація не позначилась на їх здоров’ї.

Однак ніхто не піклувався про їх психічний стан. А згодом навіть відмінили деякі пільги для Чорнобильців. Але тільки завдяки зусиллям ліквідаторі вдалось убезпечити зону та зменшити її радіаційний фон.

ФОТО: з особистих архівів, Getty Images

Ірина Самосват
Лілія Ященко

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка