PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Вікторія Карпінська
Автор: Вікторія Карпінська

День виборів – свято для українців

Не знаю, як там хто, а для мене всі ці черги, вишиванки на дільницях – як свято. 

Не знаю, як там хто, а для мене всі ці черги, вишиванки на дільницях – як свято. Таке було лише 1 грудня майже 24 роки тому. Тоді вирішувалася доля. Зараз – теж. На Майдані люди, можливо, в не дуже легітимний (хоча, чи може бути легітимніший?!) спосіб висловили свою думку. Зараз вони роблять те саме. Вони думають, говорять і не бояться. Хіба то не свято?Так, на сході війна, люди помирають. Це страшно, це жахливо, але… Як там казав Франклін у фейхтвангерівських “Лисицях у винограднику”:

“Боюся, що свободу і кращий порядок ніде в світі не можна встановити без насильства і несправедливості. Ймовірно, і французький народ колись скине із себе ярмо, і, цілком ймовірно, як ви і передбачаєте, переворот цей буде супроводжуватися хворобливими судомами і огидними побічними явищами. Але хіба благі результат не переважать неминучий збиток? Я старий, я дозволяю собі іноді помріяти. Я мрію про той час, коли не лише любов до свободи, а й глибоке визнання прав людини буде жити в серцях усіх народів, що живуть на землі. Я мрію про таку епоху, коли люди, подібні нам, куди б вони не направили свої стопи на нашій планеті, могли б сказати: «Я вдома». Припустимо, що такі часи настануть; невже, містер Адамс, ви вважаєте, що пролиття крові – занадто висока ціна за них?”

Фейхтвангер писав це в 1947-му році, якраз після Другої світової… Але ж, Боже, які актуальні слова!

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка