PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Одарка з Америки
Автор: Одарка з Америки

Небесна амврозія по-американськи

Невигадані історії про життя українки у США.

Кума сказала писати про їжу, бо це вкусно. А ше — про історію і лічну жизнь, бо це інтєрєсно. Кума — людина умудрьонна інтернетом і жизнєнним опитом, дурного не порадить. Отож, напишу я з історично-лічно-жизнєнної точки зору про божественно вкусну амврозію, яка, хоч і красіво-легка на вагу, таки ощутімо некрасіво осідає калоріями на пузі й попі при зловживанні у споживанні. (А не зловживати тяжко!) Та оскільки вона приносить океан вкусної радості в мій американсько-український світ, то я її люблю і буду шас прославляти.

Американська амврозія називається чізкейком, тобто тортом із сиру. Тільки не треба зразу — ой, ну це ж як запєканки із столовки врємьон совка. Ніфіга! Як тут кажуть американською – тоталі діферент, а по-нашому – і рядом не лежало…

Отож… Ви наполєона їли? (Того, шо торт).

А київський?

Ну а хоча б медовик?

Да?

Так от,  чізкейк на них абсолютно не похож!

Це як Ахматова і Ахмєтов, хоча… свого  часу їх навіть проФФесори безбожно плутали.

Але не будем про політику, вернемося до приємного.

Видів чізкейків тут ше більше, ніж цукерок на “Рошені”. Хоча… як подумати й подивитися на чиюсь податкову декларацію… то може я й перебільшую… нє, таки точно, перегнула…

Отож, чізкейк — це своєрідна візитна картка США, ну як золотий батон — це фейс Межигір’я…

Нунеблін, я таки однозначно шось не те сьогодні зранку читала і їла…

…Умні люди в гуглі пишуть, шо олімпійців перших Ігор чєствували чізкейками. (Ну послє ігр, ясне дєло. А то я не уявляю, як можна хряпнути шмандик такого торта і знайти у собі сили шось робити, окрім лєжать і мєчтать об очєрєдном началє здорового образа жизні з понеділка) Ну і само собою понятно всім, навіть не проффесорам, шо не американці ті торти приперли тоді для побєдітєлій, а греки самі допетрали, як їх готувати ше за пару тишч років до виникнення американського народу.  Жизнєнно-важне значення торта було таким, шо один давній грек у своїх воспомінаніях о тяжолой антічєской жизні під назвою “О земледелии” вбахав туди рецепт торта, ну дуже вже похожого на чізкейк.  (Шо свідчить про те, шо греки ше тоді знали, не хуже моєї куми, шо і до чого в жизні.)

А потом уже переселенці з Європи, які натовпами попхали до Америки в пошуках Ельдорадо і хорошей жизні, переселили із собою також і рецепт того небесного нектару із сиру, ощаслививши таким чином запад і збагативши всіх майбутніх фітнес-інтрукторів. Кстаті, ше десь три з гаком століття тому цей тортик, скажу я вам, не так шоб і харашо пахнув. Бо там були дріжджі, шо само по собі – далеко не шанель…

Ну і ше трохи історії, бо я її також люблю, як і торти. В році десь так 1872 один американський молочник на ім’я Вільям Лоуренс хотів виготовити вкусний французький сирок, який нешательом звався. Але дядько зробив шось не те, і в нього вийшла якась…. вопщем точно не нешатель. І замість сказати “от, блінматьвашу, яка фіхня вийшла” він мудро переставив акценти на“ухтиж як інтєрєсно плучилось” і “шо ж я з цього можу хорошого імєть?”. Таким чином трохи часу спустя виникла славнозвісна слівочно-сирна “Філадельфія” і пошла-поїхала-полетіла радувати людей і мене лічно.

Кстаті, пару слів про лічне у плані чізкейка. (Кума! Бач? Я помню твої совєти) Мій чоловік, який тоді ше не був моїм, сказав мені, шо у нього є сєкрєтний рецепт чізкейку, і він мені здасть ту таємницю тільки, якшо я вийду за нього заміж. Я, будучи конкретним негурманом, поінтєрєсувалась дєлікатно, а шо ж таке отой таінствєнний чізкейк. (Ну чи тіпа варте воно того, шоб так ризикувати із замужом) І отримала відповідь – шо то божественно-вкусна амврозія, і той, хто її не їв, той утратив пів-жизні. Отож… тірять половину жизні мені точно не хотілося, да й тайни я люблю… тому щвиденько погодилася на авантюру із замужом… Ну, і надо отдать должне, через надцять днів після весілля він таки згадав, шо обіцяв:) Відтоді у нашій родині, як і в мільйонах других американських родин, панує культ випікання і поїдання чізкейка по поводу і без… переважно без 🙂

… І наостанок, не забудьте 30 липня піти в кафешечку і хряпнуть шматочок чізкейку, таким чином відзначивши його собствєнний День… ну а можна і не ждать так довго:)

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка