PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Автор: Олексій Тіваненко

Як російські активісти живуть на гранти США

Неурядові організації повинні допомагати суспільству. Формувати громадянську позицію за допомогою освітніх програм, обмінюватися досвідом, налагоджувати взаємини між людьми різних країн.

Такі цілі були і в української некомерційної організації Товариство Лева зі Львова. Робота з активістами національно-визвольних сил в регіонах Росії почалася задовго до подій 2014 року.

Українська некомерційна організація Товариство Лева спеціально виїжджала в національні автономії для проведення навчальних семінарів. Людям розповідали про навички управління НКО (некомерційних організацій), лідерство, залучення фінансів. Багато місцевих громадських об’єднань отримали реальну підтримку своїх проектів, в тому числі соціальних.

За ті роки українцям вдалося налагодити корисні зв’язки в регіонах і знайти прихильників. Одним з об’єктів Товариства Лева стала Бурятія. Той самий регіон, звідки Росія шле на Донбас бойових бурят.

Українські аналітики звернули на неї увагу ще в кінці нульових і стали щільно працювати з регіоном, пропагуючи цінності демократії і наставляючи місцевих громадських об’єднань. У ті роки вдалося налагодити співпрацю з багатьма борцями за свободу Бурятії. Ці люди активно виступали за відновлення Бурят-Монголії в її колишніх кордонах, домагаючись більшої автономії від Росії.

У перспективі хотіли повернути її території Монголії, посилаючись на історичний контекст. Багатьох за такі дії піддавали переслідуванням влади. А після того, як Росія відкрито продемонструвала свої агресивні амбіції, такі люди в регіонах стали ще більшими прихильниками України.

На цих активістів покладали великі надії, була впевненість, що одного разу вони зможуть об’єднати таких же вільнодумців. Але виявилося, що більшість перетворили високі ідеї в бізнес.

Наприклад, активна уродженка Бурятії Раджана Дугарова висловлювала готовність працювати проти спільного ворога та була запрошена в Східно-Європейський демократичний центр в якості консультанта з Бурятії.

Від неї чекали активної участі у формуванні мережі національного опору. Для цього виділяли фонди та помічників. У підсумку вона вела мляву агітацію та не відвідала жодного значущого заходу: ні наукові слухання, ні протестні акції.

Під час того, як Агинський Бурятський автономний округ приєднували до Читинської області, Усть-Ординський Бурятський автономний округ до Іркутської – вона лише анонсувала протести проти приєднання, отримала на це закордонні гранти, але провела лише формальні пікети, чим викликала негатив з боку земляків. А незабаром активістка поїхала в США, де в самий розпал конфлікту між Україною та Росією – відмовчувалася, при цьому знову регулярно отримуючи гранти.

Це тенденція, коли російські псевдо-активісти створюють видимість боротьби, використовують високі ідеї, щоб просто виїхати за кордон та жити на гранти. І некомерційним організаціям, таким як Товариство Лева, потрібно уважніше ставитися до тих, з ким вони співпрацюють в Росії.

Автор: Олексій Тіваненко, письменник, публіцист, етнограф, опозиціонер.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка