PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Автор: Паата Амонашвили

Без заборон і покарань: як виховати дитину люблячою та гідною

Як виховання гаманцем, спостереження за сонечками і відсутність відміток у щоденнику вплинуть на майбутнє вашої дитини.

2-3 серпня в Києві вперше за 26 років існування пройде IDEC – міжнародна освітня конференція. Один зі спікерів – Паата Амонашвілі, всесвітньо відомий педагог і президент Міжнародного Центру гуманної педагогіки, розповів у спеціальному матеріалі для Фактів ICTV про найбільш обговорювані побоювання батьків, пов’язані з вихованням дітей.

Якщо дати дитині свободу вибору, він цілий день буде сидіти в гаджетах

Поспішаю заспокоїти: дати дитині свободу не зможе ніхто, бо свобода – не предмет, який переходить з рук в руки. Це стан, який ми можемо допомогти дітям відкрити в собі. Свободу ухвалювати рішення і нести за них відповідальність, свободу мріяти по-великому і досягати бажаного.

У спілкуванні з людьми існує два підходи: авторитарний і гуманний особистісний. Заборонити, покарати, обмежити, не дати та інші зовнішні форми примусу – це авторитарний підхід.

Шукайте спосіб зробити так, щоб дитина вчилася розуміти, чого вона хоче, що їй необхідно на певному етапі розвитку, і буде готова сама себе обмежити і, наприклад, відкласти у бік гаджет. Мінімізуйте заборони ззовні.

Діти за своєю природою ліниві

На літні курси в Бушеті до нас приїжджають сім’ї з дітьми. Ось як починається ранок дитини: прокинувшись раніше, він йде шукати вакансії на наших напівігрових підприємствах, домагається того, щоб отримати і виконати якусь роботу. В процесі набуває нових навичок, особистісних якостей, розвивається і виховується. Ні у кого з дітей не виникає відчуття, ніби їх тут навчають або виховують. Навпаки – вони приходять працювати за власним бажанням, це їхній інтерес і рішення. Часто лінь – це наслідок нерозуміння, чого я хочу.

Чи може дитина зрозуміти, чого він хоче, поки все навколо, крім нього, вирішують, чого він повинен хотіти і що йому потрібно.

Без додаткової мотивації дитина нічого не досягне

Ми самі збиваємо дитини з пантелику, змушуємо вчитися не заради того, щоб пізнавати світ, а заради позначки, зарплати, машини або іграшки.

Кожна дитина приходить у цей світ з природною тягою до знань. Це видно по тому, з яким інтересом маленькі діти повзають по траві, шукають комашок, вивчають сонечок і один одного. Вони налаштовані досліджувати і пізнавати світ.

За шкільною партою, вже з першого класу, дитині пропонують вчитися заради відміток, і пізнавальний інтерес відсувається на другий план. Далі, вже не знаючи, як мотивувати дитину, ми починаємо йому платити: за те, щоб прибрав в кімнаті, щоб вчився, за виконане домашнє завдання. У першому класі діти вимагають трохи, потім більше, потім переходимо до машини і квартири.

Виховуючи гаманцем, ми прирікаємо дитину на життя в очікуванні. Хочеш чогось – треба заплатити, від тебе щось потрібно – попроси більше.

Якщо ми хочемо виховувати в дитині користь і пошук вигоди у всьому і всюди, найкращий спосіб – прямо з дитячого саду платити йому за все, за всю корисну працю. Якщо ж ми хочемо виховати в ньому любов, чесність, щирість, турботу про людей навколо, то за допомогою грошей цього зробити не вийде. Потрібно створити і підтримувати разом з дітьми середовище любові, турботи і щирості.

У першому випадку, якщо станеться криза й у вас не буде можливості заплатити, дитина і пальцем не поворухне. Вона може сказати: Не будете платити – Не буду вчитися. Це ваші проблеми, як заробити. Вирішіть їх, і, можливо, я подумаю, чи продовжувати навчання.

А в другому випадку, якщо, не дай Бог, у сім’ї виникнуть якісь проблеми, дитина стане вашим однодумцем, соратником, другом, який підтримуватиме у всіх ситуаціях. Як бачите, різні підходи дають різні результати.

Автор: Паата Амонашвілі, педагог і президент Міжнародного Центру гуманної педагогіки.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка