PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Тетяна Іванченко
Автор: Тетяна Іванченко

Жити по-німецьки

Хтось святкує дати знайомства, весілля, купівлі авто, а я – місяць нового життя.

Хтось святкує дати знайомства, весілля, купівлі авто, а я – місяць нового життя. Звучит наче гучний заголовок у журналі, в якому за тиждень чи за два вам обіцяють ідеальні модельні форми, а також суперзнання англійської. Моя історія не така і не про те.

Останній місяць я –учасник програми для журналістів, місяць живу в Берліні, маю нагоду подивитися, спробувати, відчути. Тому мій блог називатиметься «жити по-німецьки».

Історія перша –телевізійна.

33 тисячі книжок для співробітників. З різних галузей, починаючи від того, як має бути одягнений чоловік і закінчуючи правилами йоги. І це на маленькому каналі RBB,  який “вєщає” всього на дві землі –Бранденбург і Берлін. Якщо грубо порівняти, то це як обласне Чернігівське чи Сумське телебачення. Але, побачивши техніку, на якій працюють телевізійники, столову, хол… У вас одразу відпадуть  всі аргументи для порівняння. Це як коза і корова, обидві дають молоко ,але на цьому все.

Будівлю , як і багато будинків після Другої світової війни, довелося відновлювати. Сьогодні вона виглядає так.

Студія за кілька мільйонів євро. Віртуальна, нова. Тут за камерами навіть оператора немає, керує робот, а режисер і звуковик сидять поверхом вище.

Річний бюджет телерадіокомпанії  SWR, яка базується у Штутгарті , Майнці і Баден-Бадені (у цих містах розміщені її центральні офіси), –  1.1 мільярд євро.

Режисер ,звуковик і головний технік сидять в одному приміщенні, але за різними пультами, щоб не заважати одне одному. Водночас, за потреби, їм легко комунікувати.

Наостанок газетна історія . У цеху штутгартської газети все автоматизовано. Ніхто вручну нічого не перекладає, не нюхає фарбу, техніка безпеки на висоті, всюди комп’ютери та відеокамери, за допомогою яких працівники спостерігають за процесом.

На титулці назва газети і поруч великими літерами «НЕЗАЛЕЖНА». Головний редактор покаже і розкаже кому належить видання. Практично у всіх ЗМІ Німеччини немає єдиного власника, наприклад, олігарха чи депутата. Всі дані про відсотки, власника, фінансування – у вільному доступі. Все заради читача. Його довіри і прозорості медіа.

Ось на такій схемі показано кому і який відсоток належить. Все заради читача. Адже конкуренція між виданнями  колосальна, німці – одна із найбільш читаючих націй.

 

 

Замість P.S. Німці щомісяця викладають з гаманця на телебачення майже 18 євро. А ще вони щодня купують газети. Недарма їм вручили титул першості серед найчитаючих націй.

Преса  тут на будь-який смак і колір. При чому колір – в прямому розумінні цього слова.

Unmöglich – так німці характеризують українські медіа. Вірніше, те, що медіа належать бізнесменам, політикам, депутатам.  Тобто, неможливо. Те, що для німця unmöglich ,для українця, аж бігом.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка