PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Тетяна Іванченко
Автор: Тетяна Іванченко

Транспорт у Німеччині. “Укрзалізниці” на замітку

Програма похвилинно розпише ваш маршрут, будьте певні, прийшовши на зупинку о 22.15, ваш трамвай їхатиме саме о 22.15.

– Ти вже їздила на новенькому “Порше”?

– Ні, у мене ж старенький “Фольксваген”. Та і що друзі скажуть, на “Порш” поки сама ж не заробила.

Це – з підслуханого в кафе. Типова для Німеччини історія. Дві подружки обговорювали подарунок від батька після закінчення університету.

Новенький “Порш”, який вже майже рік, необкатаний, стоїть у гаражі, бо незручно, не заробила сама, нема потреби кататися на дорогому подарункові.

У Німеччині ви побачите більше багатих і відомих радше на велосипеді, ніж на дорогому авто.

Велосипед – це тенденція. На них їздять депутати, науковці, студенти. Скрізь велосипедні доріжки і свотлофори.

 

 

Також з “Фольксвагена”, “Мерседеса” чи “Порше” можна пересісти… в бричку. Вузькими і не дуже вулицями Берліну прокататися з вітерцем. Забава, звісно, розрахована на туристів, але тим не менше, виглядає дуже привабливо.

А ще я знаю секрет німецької пунктуальності. Все дуже просто. “Аллес ін орднунг” – це коли у вашому телефоні спеціальна програма, на комп’ютері – сайт, а на кожній зупинці похвилинно розписаний маршрут. Як же тут можна спізнитися. Те, про що ми говорили-балакали, німці взяли і зробили.

 

 

Програма похвилинно розпише ваш маршрут, будьте певні, прийшовши на зупинку о 22.15, ваш трамвай їхатиме саме о 22.15.

Трамваї, як і автобуси – історія окрема. Люди в інвалідному візку або з дитячими колясками, не така, як у нас, рідкість. Все обладнано, продумано, вказано, так, щоб той, хто не розуміє, зрозумів.

 

 

Якщо в тебе є проїзний на місяць, то привозити велосипед на вихідних можна безкоштовно. А так, треба купувати ще одного квитка на свого “коня”.

 

 

Навіть такий транспорт можна побачити на вулицях Німеччини. Туристи полюбляють покататися з вітерцем та відповідною атмосферою.

І ще. Гумок під сидіннями немає, перевіряла особисто, як і порізаних сидінь у тих же трамваях. Все дуже просто: у транспорті встановлені камери.

Місто поділено на зони А, В, С. Проїзний на місяць, на всі три зони обійдеться майже в 100 євро. Метро зручне і, як павутина, поєднує всі райони міста.

Окрім нього їздить міська електричка, або s-Bahn.

Практично всі снідають в метро. Тут таки продають каву, сендвічі, випічку. Мушу сказати, що чистота в метро – це мінус. Особливо в таких районах, як Кройсберг чи Нойколн. Уночі там людей більше, ніж вдень, і практично скрізь сміття.

Щодо міжміських сполучень, то поїзди -задоволення не з дешевих. Водночас у німців є  купа знижок. До речі, “Укрзалізниці” на замітку.

У німців існував так званий “родинний квиток” і “квиток вихідного дня”.

Альтернатива – автобуси. Вони настільки дешеві, що з Берліна в Дрезден або Гамбург туди і назад коштуватиме вас 19 євро.

У транспорті все автоматизовано. Кондукторів немає. В метро немає турнікетів. Все просто. Не заплатив, може пощастить, а може не пощастить, тоді штраф і пляма на репутації. 

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка